Період: вересень 2017 р.

Маршрут: с.Ділове-пол.Лисича-г.Піп Іван Мармароський-пол.Довга-с.Богдан

Кількість ходових днів: 4.

Мапа з позначенням основних точок, зазначених у огляді. Ми користувалися ось такою туристичною мапою. 

Підготовка. 

Для походу по Мармаросах необхідна перепустка на проходження прикордонною зоною (адже хребет знаходиться прямо на кордоні України та Румунії). Незважаючи на те, що у більшості джерел радять оформлювати її хоча б за 2 тижні до приїзду, ми на своєму досвіді перевірили зворотнє - перепустку можна оформити і за пару днів (ми відправили заяву у неділю, а приїхали за перепусткою у вівторок вранці). 

Порядок наших дій був такий: 

1. заповнити бланк заяви на проходження прикордонної зони. Скачати зразок (і потім його ж заповнити) можна тут (Зразок взятий з джерела http://blog.karpaty.ua/  )  Ось тут потрібно подивитись актуальну інформацію по прізвищу начальника загону та його військовому званню та внести ці дані у анкету.
2. надіслати заяву на електронну пошту Мукачівського прикордонного загону: mukachevo_zagin@pvu.gov.ua
3. зателефонувати до відділу прикордонної служби у с.Ділове (067-312-07-42), щоб перевірити отримання перепустки (ніхто не брав слухавку, тому перевірити це нам не вдалось)). По факту виявилось, що цей пункт можна смілово пропустити :) 
4. по приїзду у с.Ділове зайти до відділу прикордонної служби і забрати перепустку (при собі потрібно обов”язково мати паспорти та роздруковану заяву).

Транспорт.

Квитки так само купували за день до виїзду, їхали потягом Київ-Рахів. Ціни починаються орієнтовно від 200 грн за плацкарт (при купівлі через сайт Приватбанку). Виїзд із Києва о 14.34, прибуття у Рахів - о 9.43. 

День 1.

Прибуваємо у Рахів о 9.43. Наш потяг.

Автобусна станція знаходиться прямо при залізничному вокзалі, на виході з колій в місто, все дуже зручно. Частину будівлі автостанції тут видно за маршруткою. При ній є невеличкий супермаркет, де можна докупити потрібні продукти по помірних цінах.

Купуємо квитки до с.Ділове, відправлення о 10.00. Ціна за 1 квиток з багажем - 16,36 грн (можна купити онлайн завчасно, щоб не стояти у черзі на касі).

Відправлення з платформи, що позначена табличкою “Рахів-Косівська Поляна”. Прибуваємо о 10.28 в с.Ділове. По дорозі проїжджаємо через географічний центр Європи (у вікні бачимо тематичну площу, знак тощо). Виходимо у центрі Ділового (можна запитати, де виходити, у водія автобусу або у місцевих пасажирів). За 300 метрів від зупинки по цій же стороні дороги знаходиться відділ прикордонної служби (велика зелена будівля). Домофон на паркані може не працювати - кличте.

Прикордонники питають, чи надсилали заяву - ми підтверджуємо, вони беруть наші документи, щоб оформити перепустку. (Роздруковану заяву вони лишають собі). Оформлюють самі у будівлі, поки ви очікуєте ззовні.

Перепустку оформлюють прямо через паркан. Ось так вона виглядає (на звороті прикордонники вписують паспортні дані керівника групи).

Прикордонник інструктує, щоб кожного вечора ми надсилали їм смс-кою місце ночівлі, але по факту зробити цього не вдастся, адже на маршруті немає зв'язку (принаймні, у lifecell не було, можливо у Київстар є). (Лише у кінці походу вже з потягу надсилаємо смс, що закінчили похід в с.Богдан з поміткою прізвища керівника групи, що зазначали у заяві.) Повертаємось практично назад до зупинки автобусу, переходимо через дорогу біля аптеки і йдемо через місток в напрямку церкви.

Біля церкви повертаємо праворуч, де і починається наш червоний маркер (На маршрут ми вийшли в 11.00).

По дорозі буде кілька прикордонних постів, де  теоритично можуть спитати перепустку. На одному пункті є табличка "прохід платний", але людей там не було. Зліва від червоного маршруту скоро бачимо вихід через місток на жовтий маршрут - до Ялинського водоспаду. Таблички для орієнтування немає. На повороті стоїть стіл для перепочинку, орієнтуватись можна по ньому.

До водоспада, як видно по мапі згори, можна дістатись двома шляхами. Вихід на першу стежку ми пропустили - він знаходиться в районі перехрестя, біля будиночку прикордонників. Підйом по 2-й стежці у нас зайняв 1.5 години (перша третина доволі крута).

Ялинський водоспад.

 Спуск тією ж стежкою зайняв у нас 30 хвилин. Згори біля водоспаду по мапі є траверс (позначений чорним пунктиром), що далі має з”єднатися з нашим червоним маршрутом, але ми його не знайшли, тому і спускалися вниз. Логічніше підніматися по водоспаду по першій ділянці і спускатися по другій (при умові, що траверс згори ви теж не знайдете - розмітки там немає). Звичайно, сумно скидати щойно набрану висоту, щоб знову набирати її через кілька кілометрів. Але, не знайшовши вихід на траверс, ми були змушені повернутися вниз.

Стоянку знайшли о 18.00 вище по червоному маршруту, на великій галявині біля дерев'яної хати. Вже починав накрапати дощ.

(Планували ставати на полонині Лисичій, до якої ще лишалось кілька годин ходу, але вирішили поберегти сили). Якщо не заходити на водоспад, то можна цілком дійти до Лисичої, також і більш досвідчені туристи можуть це собі дозволити. 

2 день.

Ідемо 3,5 години до полонини Лисичої. Через зливу вирішуємо ставати  на табір. Маємо відпочинок на півдня. Злива іде до самого вечора. Навіть готувати вечерю доводиться в наметі. На такий випадок зручно мати із собою сушену або сублімовану їжу у пакетиках (у нас була і така, і така).

3 день

Вранці погода покращилась, і ми побачили краєвиди, що відкривались з полонини Лисичої. (Вчора уся полонина була в тумані і навколо не було видно нічого). Хоча на вулиці ясно, але коли сонце ще тільки сходить, то доволі холодно, і я не відмовляюсь від спокуси одягти пуховку. 

Ми підсушуємо вологі від вчорашньої зливи речі, збираємось і виходимо о 8.30. За цей час виходить сонце.

Ми повертаємось до полонини Латундер і ідемо на вершину Піп Іван Мармароський (перехід зайняв 1 годину 25 хвилин).

Підйом легкий.

Відпочиваємо на першій “передвершині” (тій, що з хрестом) - там є місця, де можна заховатися від сильного вітру та перепочити. На самій вершині такого місця вже немає.

Заходимо на саму вершину. (По хлопцю, закутаному пов'язкою та прапору можна оцінити силу вітру :)). 

З цієї точки відкривається вид на румунські гори, а також весь Чорногірський хребет, навіть проглядається обсерваторія Попа Івана Чорногірського. Нам дуже пощастило із сонячною погодою, в яку можна було розгледіти всі ці пейзажі.

Спускаємось нижче по хребту.

Тут ми ідемо прямо по українсько-румунському кордону, про що попереджують прикордонні стовпчики в національних кольорах. Після спуску нас очікує затяжний шлях по невисикому хребту.

О 15.10 ми приходимо на перехрестя з табличкою і повертаємо наліво, в бік населеного пункту Богдан. Тепер маркування на спуск зелене. В 15.20 ми вже на стоянці (при будиночку прикордонників, це найближча стоянка після таблички). Ця стоянка дуже затишна та гарно облаштована, внизу по стежці гарне велике джерело. 

Першопочатково ми планували піти далі по хребту до Попа Івана Чорногірського та до села Шибене, але вирішили зупинитись на цьому, коротшому, маршруті (надто велика була спокуса скористатися зручним транспортом, з чим у Шибене теоретично могли бути проблеми). Але довший маршрут також хочеться пройти :)

 4 день.

Зранку знову починається сильний дощ. У вікні між його поривами ми збираємо намет і починаємо спускатись. Проходимо полонину Довгу...

...і полонину Заячу. На полонині Заячій (точніше, майже в її кінці, справа від стежки, під величезними хвойними деревами є гарне затишне місце для перепочинку - зі столом та лавками, на фото видно ці великі дерева).

Ближче до кінця спуску зелений маркер відводить нас вліво від основної дороги: коротка ділянка підйому автомобільної дороги зрізається через пологу стежку у дуже гарному та таємничому лісі. 

Ми робимо дуже швидкий спуск (загалом 3 години від виходу) до населеного пункту Богдан, так як наш потяг іде о 12.30, а нам ще потрібно дістатись до Рахова. (Про час відбуття потягу ми дізнались вже на спуску, коли з'явився  зв'язок, о 10 годині ранку). 

Автобуси на Рахів ідуть по пам'яті о 7.10, 9.30, 11.10 (це якщо ви хочете встигнути на потяг Рахів-Київ о 12.30,  пізніше також є кілька рейсів автобусів, але потяга в цей день вже немає). Ми заледве встигли на останній автобус перед потягом, тому радимо або виходити на спуск раніше, або обирати ночівлю трохи далі по маршруту (наприклад, на полонині Довгій або Заячій, але наявність джерел там ми не перевіряли). Зупинка автобуса знаходиться біля великого мосту, з протилежної від виходу з маршруту сторони дороги. Ціна 1 квитка - 7,5 грн. Автобус їде 30-35 хвилин, кінцева зупинка - як раз на залізничному вокзалі Рахова (там же - і автовокзал, де ми вже були в перший день). Квиток можна придбати завчасно, а ми купили в терміналі Приватбанку у магазині навпроти вокзалу і роздрукували в касі за 30 хвилин до відправлення (можна і просто придбати в касі, але чим пізніше купуєш - тим менше квитків). О 12.30 на потязі їдемо до Києва, прибуття о 6.18 ранку. 

_______________________________________________________________________________________ 

Резюме.

Маршрут доволі легкий. Починається і закінчується широкою автомобільною дорогою, місцеві з легкістю добираються на мопедах і авто аж до підніжжя Попа Івана. Восени багато грибників. Багато прикордонників. Туристів також не мало. Тобто, усамітненим маршрут не назвеш - як хребет Аршиця, наприклад. Краєвиди дуже гарні. Скелясті Гуцульські Альпи дуже красиві. Йдеться легко - мало каміння, в більшості підйоми та спуски доволі плавні. Спуск в останній день нас дуже здивував - він доволі різноманітний і "краєвидний", там є багато гарних місць (це не просто звичайний затяжний спуск через ліси). В сонячну погоду дуже гарно і далеко видно. Колориту додає прикордонна смуга і Румунія за пару кроків від тебе. До речі, у нас пропуск ніхто не перевіряв, лише питали на словах. Але не робити його ми не рекомендуємо! :) По погоді -  у вересні може бути і по-літньому спекотно, і по-осінньому холодно, але, скоріше за все, на вас будуть чекати галявини чорниці та ожини :) Радимо мати із собою непромокаючий штормовий одяг та інший арсенал для захисту від дощу (рейнкавер на рюкзак,гермопакети для техніки, гермомішок для одягу та спальнику), адже дощі можуть затягнутися не на одну годину і не на один день :) Ми "розтягнули" проходження цього маршруту на 4 дні саме через зливи, взагалі-то його можна пройти і за 3. У нас вийшла лайт-версія з ранніми стоянками і комфортним відпочинком :) 

Сподіваємося, для вас був цікавий наш огляд, будемо вдячні за ваші коментарі та доповнення).

Ліка і Вова

Період: вересень 2017 р.

Маршрут: с.Ділове-пол.Лисича-г.Піп Іван Мармароський-пол.Довга-с.Богдан

Кількість ходових днів: 4.

Мапа з позначенням основних точок, зазначених у огляді. Ми користувалися ось такою туристичною мапою.